Секретар судової палати для розгляду справ щодо захисту прав інтелектуальної власності, а також пов’язаних з антимонопольним та конкурентним законодавством Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Ігор Бенедисюк, судді ВС у КГС Ірина Булгакова, Юрій Власов, Ірина Колос і Тетяна Малашенкова розглянули актуальні питання антимонопольного законодавства під час онлайн-зустрічі з Головою Органу з питань конкуренції Франції Бенуа Кьоре.

У вітальному слові Ігор Бенедисюк зазначив, що Україна впевнено просувається на шляху до вступу в Європейський Союз, зокрема напередодні було ухвалено рішення про відкриття першого перемовного кластеру. Національне законодавство активно змінюється, тому завдання Верховного Суду та, зокрема, судової палати полягає в тому, щоб застосовувати нові норми з урахуванням практики ЄС. Спікер також підкреслив, що Франція є однією з провідних держав ЄС і успішна діяльність Органу з питань конкуренції – важливий приклад для України.

Бенуа Кьоре детально розповів про інституційну структуру Органу з питань конкуренції Франції та систему судового перегляду його рішень. Він зазначив, що французька модель покладає захист економічної конкуренції на спеціалізовані антимонопольні органи. Діяльність відомства охоплює три ключові напрями: притягнення до відповідальності за порушення антимонопольного законодавства, контроль за діяльністю та консультаційну функцію.

Внутрішня структура Органу чітко розділена на дві автономні гілки для дотримання вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це:

• слідчо-прокурорська функція;
• адміністративна функція.

За словами доповідача, контроль і перегляд рішень у цій сфері здійснюються за двома судовими вертикалями. Антимонопольні рішення та процесуальні питання розглядаються спеціалізованою палатою Паризького апеляційного суду, яка відокремлена від практики економічного права і спеціалізується на фінансовому й антимонопольному регулюванні. Суд володіє повною юрисдикцією щодо перегляду рішень регулятора по суті, включно зі зміною розміру накладених штрафів. Подальше оскарження можливе до Верховного суду Франції. За потреби суд касаційної інстанції може звертатися за попередніми висновками до Конституційного суду або Суду справедливості ЄС. Водночас рішення щодо контролю за злиттям компаній оскаржуються безпосередньо до адміністративної палати Верховного суду Франції.

У межах онлайн-заходу учасники також обговорили процесуальні аспекти роботи Органу з питань конкуренції Франції, зокрема:

• які механізми використовує французьке відомство під час розгляду справ;
• чи оцінює суд дії регулятора, якщо справу порушено із суттєвою затримкою (через 3–4 роки), попри те, що про факт порушення було відомо одразу;
• як суди реагують на тривалий розгляд справи (2–3 роки), якщо активні слідчі дії тривали лише кілька місяців, а решту часу орган не вчиняв дій;
• чи має право регулятор витребовувати інформацію та документи у підприємств з власної ініціативи до офіційного старту розслідування та чи зобов’язаний бізнес їх надавати;
• чи можуть такі матеріали вважатися допустимими доказами в майбутній справі;
• які саме ознаки антиконкурентних узгоджених дій фіксує французьке відомство та які стандарти доказування застосовуються для виявлення змов;
• у якому обсязі суди переглядають рішення конкурентного відомства та чи мають вони право змінювати розмір накладених штрафів.

У заході також взяли участь представники Органу з питань конкуренції Франції.

Верховний Суд