Феміцид – це термін, який використовується для позначення умисного вбивства жінки або дівчини, вчиненого через її стать, гендерну роль або в контексті нерівного становища жінок у суспільстві. Інакше кажучи, йдеться не про будь-яке вбивство жінки, а про такі випадки, коли позбавлення життя пов’язане з контролем, приниженням, зневагою, ревнощами, помстою, домашнім насильством або уявленням винного про жінку як про «власність».

 Сам термін набув поширення у другій половині ХХ століття – зокрема для того, щоб відрізнити вбивства жінок, обумовлені їхньою статтю, від інших умисних насильницьких злочинів. Згодом поняття почали активніше використовувати у правозахисному, кримінологічному, соціологічному та міжнародному дискурсі – для аналізу причин таких злочинів, збору статистики, оцінки ризиків і формування політики запобігання насильству щодо жінок.

Феміцид часто не виникає раптово. У багатьох випадках йому передує тривале домашнє або гендерно зумовлене насильство: погрози, побиття, психологічний тиск, переслідування, економічний контроль, ізоляція від родини чи друзів, примус до певної поведінки. Саме тому феміцид розглядають як крайній прояв агресивної та принизливої поведінки щодо жінок.

У міжнародній практиці одним із найбільш небезпечних факторів є насильство з боку партнера або члена сім’ї. Такі злочини нерідко вчиняються не незнайомими особами, а тими, хто перебував із потерпілою у близьких, сімейних або залежних відносинах. Це підкреслює важливість своєчасного реагування на домашнє насильство, погрози, переслідування та інші прояви контролюючої поведінки.

В Україні термін «феміцид» наразі не закріплений у Кримінальному кодексі України як окремий склад кримінального правопорушення. Тому такі діяння, залежно від конкретних обставин, можуть кваліфікуватися, зокрема, як умисне вбивство за статтею 115 КК України, а за наявності попереднього систематичного насильства – розглядатися у взаємозв’язку з нормами про домашнє насильство, погрози, тілесні ушкодження чи інші кримінальні правопорушення.

Саме тому для правової оцінки важливе не лише встановлення факту позбавлення життя, а й дослідження контексту: характеру стосунків між обвинуваченим і потерпілою, наявності попередніх звернень до поліції, фактів домашнього насильства, обмежувальних приписів, погроз, переслідування, ревнощів, спроб контролювати поведінку жінки або помсти за припинення стосунків.

В Україні офіційна статистика щодо феміциду як окремого явища фактично відсутня. Це пов’язано з тим, що кримінальні правопорушення обліковуються за статтями Кримінального кодексу України, а гендерно зумовлений мотив або попередній контекст насильства не завжди виокремлюються в окрему статистичну категорію. Водночас проблема домашнього та гендерно зумовленого насильства залишається актуальною, особливо в умовах війни, соціальної напруги, вимушеного переміщення та економічної вразливості.

Феміцид – це не «сімейна трагедія» і не «побутовий конфлікт», якщо йому передували систематичне насильство, контроль, погрози чи приниження. У таких випадках ідеться про найтяжчий прояв насильства, який потребує належної правової оцінки, уважного ставлення до доказів і розуміння попередньої динаміки стосунків між винною особою та потерпілою.

Особи, які постраждали від домашнього або гендерно зумовленого насильства, можуть звернутися по допомогу до поліції за номером 102, на урядову «гарячу лінію» 1547, а також на Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації: 0 800 500 335 або 116 123 з мобільного.