Чи може держава-агресор посилатися на юрисдикційний імунітет, щоб уникнути відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок війни? Саме навколо цього питання сьогодні формується практика Верховного Суду у справах, пов’язаних із війною. Про підходи, які вже застосовують українські суди у справах проти рф, під час вебінару «Державний імунітет та відшкодування шкоди, завданої війною: виконання судових рішень» розповів суддя Великої Палати ВС Віталій Уркевич.

За словами доповідача, міжнародне право вже відійшло від абсолютного розуміння державного імунітету. Сучасний підхід ґрунтується на концепції обмеженого юрисдикційного імунітету держави, яка допускає винятки, зокрема у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров’ю чи майну. Хоча Україна не є стороною відповідних міжнародних конвенцій щодо юрисдикційного імунітету держав, Верховний Суд послуговується ними як втіленням звичаєвих норм міжнародного права.

Окремо Віталій Уркевич зупинився на рішеннях Верховного Суду, які фактично заклали основу для розгляду позовів до держави-агресора в судах України. Він нагадав, що ще у квітні 2022 року Верховний Суд дійшов висновку: рф, вчиняючи збройну агресію, не може користуватися судовим імунітетом у спорах про відшкодування завданої шкоди. У травні 2022 року цей підхід отримав подальший розвиток: Суд наголосив, що відмова в розгляді таких позовів фактично позбавила б потерпілих права на доступ до правосуддя, адже розраховувати на ефективний захист у судах держави-агресора очевидно неможливо.

Не менш важливими є й практичні питання застосування цих підходів. Верховний Суд у своїй практиці визначив, хто може бути позивачем у справах про відшкодування екологічної шкоди, кого необхідно зазначити відповідачем у позовах до рф, а також сформував підхід до звернення стягнення на майно державних корпорацій, які фактично виконують певні функції та завдання, притаманні державним органам. Як приклад суддя навів застосування доктрини alter ego щодо державної корпорації «ВЕБ.РФ», майно якої може використовуватися для звернення стягнення за боргами рф.

Ще один виклик – повідомлення держави-агресора про судові процеси. Після розірвання дипломатичних відносин і припинення поштового сполучення українські суди оприлюднюють інформацію про розгляд справ за участю рф на вебпорталі судової влади, у ЄДРСР та надсилають на офіційні електронні адреси російських органів влади.

Завершуючи виступ, спікер окреслив коло спорів, які перебувають на розгляді українських судів. Це позови про відшкодування матеріальної та/або моральної шкоди, завданої загибеллю людей, руйнуванням житла і майна, вимушеним переміщенням, перебуванням у полоні, психологічними наслідками війни, а також господарські спори щодо втрати активів, корпоративних прав і виробничих потужностей підприємств. За словами судді, рішення в таких справах мають бути особливо ретельно мотивованими, адже вони формують не лише українську, а й міжнародну практику захисту постраждалих від збройної агресії.

Презентація Віталія Уркевича за посиланням – https://court.gov.ua/storage/portal/supreme/prezent2026/Prezent_Podolan_jurusd_imyn_derhzavu.pdf .

Участь у заході також взяла суддя ВС у КГС Наталя Волковицька.

Захід організовано проєктом ЄС «Право-Justice».

Верховний Суд