Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Про сучасні підходи до вирішення митних спорів, критичну важливість митних правовідносин для економічної стійкості країни, судову практику щодо коригування митної вартості товарів, свободу договору й забезпечення балансу між інтересами держави та правами людини говорили голова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Ігор Дашутін і суддя ВС у КАС Наталія Блажівська під час науково-практичної конференції «Митні правовідносини в Україні: виклики праворозуміння, правотворчості та судової практики», що відбувся в Університеті митної справи та фінансів у м. Дніпрі.
Вітаючи учасників заходу, Ігор Дашутін висловив переконання, що тематика митних правовідносин сьогодні є надзвичайно актуальною, оскільки Україна одночасно проходить шлях глибокої євроінтеграції, забезпечує економічну стійкість держави в умовах війни та здійснює масштабну модернізацію публічного управління. За його словами, у цих процесах митна сфера – один із ключових елементів економічної безпеки, міжнародної торгівлі та наповнення державного бюджету, а тому діяльність митних органів має ґрунтуватися на принципах верховенства права, законності, правової визначеності та поваги до прав людини.
Голова КАС ВС наголосив на особливій ролі адміністративної юстиції в цьому контексті. Адміністративний суд, сказав він, сьогодні є інституцією, яка забезпечує баланс між публічними інтересами і правами людини, гарантує ефективний судовий контроль за діяльністю суб'єктів владних повноважень та формує стандарти належного врядування.
Якість адміністративної юстиції вимірюється не лише кількістю розглянутих справ чи сформованих правових позицій, а й рівнем довіри громадян і бізнесу до того, що будь-яке рішення органу влади може бути належним чином перевірене, а право завжди матиме перевагу над адміністративним розсудом.
Спікер зауважив, що митні спори посідають важливе місце в практиці адміністративних судів. Вони стосуються визначення митної вартості товарів, класифікації, застосування митних режимів, відповідальності за порушення митних правил, реалізації інституційних повноважень митних органів та багатьох інших питань, які мають суттєве значення як для держави, так і для бізнесу. Саме тому, акцентував голова КАС ВС, одним із пріоритетів суду є забезпечення єдності судової практики в цих категоріях справ.
Доповідач також зазначив, що українська адміністративна юстиція чимдалі активніше інтегрує у свою практику стандарти Європейського Союзу та Європейського суду з прав людини. Причому суди приділяють особливу увагу формуванню сучасних підходів до діяльності органів публічної влади, зокрема митних органів.
Водночас, на думку голови КАС ВС, розвиток судової практики неможливий без постійного діалогу між суддями, науковцями, представниками органів державної влади та професійної спільноти. «Такі конференції створюють простір для професійної дискусії, обміну досвідом та вироблення спільних підходів до вирішення складних правових проблем», – сказав Ігор Дашутін.
.jpg)
Наталія Блажівська виступила з доповіддю «Судова практика щодо коригування митної вартості товарів: ключові підходи та висновки Верховного Суду».
Вона звернула увагу, що спори щодо визначення митної вартості товарів традиційно залишаються одними з найскладніших серед адміністративних справ. За її словами, це пояснюється не лише значною кількістю документів, які підлягають оцінці, чи особливостями міжнародної торгівлі. Насамперед складність таких спорів зумовлена необхідністю забезпечити баланс між публічно-правовими цінностями. З одного боку, держава має законний інтерес у забезпеченні повноти митних платежів та запобіганні штучному заниженню митної вартості товарів. З іншого – суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право розраховувати на те, що втручання митного органу у визначену сторонами договірну ціну здійснюватиметься лише за наявності чітко визначених законних підстав і належного обґрунтування. Суддя підкреслила, що саме пошук цього балансу багато в чому визначає сучасний розвиток судової практики в цій категорії спорів.
Також доповідачка зазначила, що предметом судового контролю послідовно, від справи до справи, є не лише правильність визначення митної вартості як економічної категорії, а й ретельний аналіз правомірності адміністративного рішення, яким митний орган відмовився застосувати перший метод її визначення. Інакше кажучи, ключовим питанням стає не лише те, чи була митна вартість визначена правильно, а й те, чи мав митний орган достатні підстави засумніватися в достовірності заявлених декларантом відомостей. Суддя наголосила, що саме ці акценти є найбільш характерною рисою сучасної практики не лише в межах України, а й у межах Європейського Союзу, і що ці питання детально обговорюються з партнерами та колегами з адміністративних судів інших держав.
Наталія Блажівська зосередилася на аналізі практики Верховного Суду у відповідній категорії справ, зазначивши, що суд поступово й послідовно формував критерії, за якими має оцінюватися обґрунтованість сумнівів митного органу, а отже й правомірність рішень про коригування митної вартості. На її переконання, саме у взаємозв'язку ці постанови дозволяють зрозуміти логіку розвитку сучасної судової практики.
Доповідачка звернула увагу на постанову КАС ВС від 12 лютого 2026 року у справі № 460/5068/24. Українське підприємство імпортувало керамічну плитку чеського виробництва, а договором між сторонами передбачалася можливість застосування акційних цін, остаточний розмір яких узгоджувався в інвойсі щодо кожної конкретної поставки. Оскільки ціна, зазначена в інвойсі однієї з поставок, виявилася майже вдвічі нижчою за базову ціну виробника, митний орган поставив під сумнів достовірність заявленої вартості, а суди першої та апеляційної інстанцій погодилися з такою позицією.
КАС ВС скасував попередні рішення, зазначивши, що можливість застосування знижок сторони погодили ще на етапі укладення договору, а отже знижка була елементом узгодженого механізму ціноутворення, а не випадковою обставиною. Наталія Блажівська підкреслила, що, за висновком Верховного Суду, свобода договору охоплює право сторін самостійно визначати комерційну політику, зокрема систему знижок і бонусів. А сам по собі значний розмір знижки не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості. Предметом контролю митного органу є не бізнес-модель суб'єкта господарювання, а достовірність відомостей, що підтверджують митну вартість конкретної поставки. Саме такий підхід, за словами судді, узгоджується із загальноєвропейською практикою.
Також суддя розглянула постанову КАС ВС від 9 березня 2026 року у справі № 826/24821/15, яка стосувалась імпорту замороженої продукції. Митний орган витребував додаткові документи з посиланням на ст. 53 Митного кодексу України, однак підстави такого витребування, за оцінкою Верховного Суду, були сформульовані надто загально. Зокрема, одним із мотивів стало посилання на невідповідність прайс-листа «загальносвітовій практиці» без розкриття змісту цієї невідповідності. Наталія Блажівська зазначила, що право митного органу витребувати додаткові документи не є абсолютним і виникає лише за наявності конкретних обставин, які об'єктивно ставлять під сумнів достовірність заявленої вартості. Верховний Суд, сказала вона, визначив, що рішення митного органу має містити обґрунтування трьох взаємопов'язаних елементів: які саме відомості викликають сумнів, чому подані документи не дозволяють його усунути та які додаткові документи здатні підтвердити чи спростувати відповідні обставини. Суддя також звернула увагу на висновок суду щодо меж перегляду адміністративного акта: його правомірність оцінюється виходячи з мотивів, які існували на момент прийняття рішення.
У наступній справі, яку розглянула доповідачка, Верховний Суд підтвердив підхід, за яким сам факт пов'язаності сторін не свідчить про вплив такого зв'язку на договірну ціну (постанова КАС ВС від 11 лютого 2026 року у справі № 560/2740/25). Для відмови від застосування першого методу митний орган має встановити не саму пов'язаність, а конкретні обставини, що підтверджують її вплив на ціноутворення. Наталія Блажівська окремо зупинилася на висновку суду щодо ролі автоматизованих інформаційних систем. Такі системи здатні сигналізувати про можливий ризик і формувати підставу для сумніву, однак не можуть підміняти собою дослідження доказів та адміністративний розсуд посадової особи, яка зобов'язана самостійно й повно проаналізувати обставини справи.
Крім того, суддя звернула увагу на постанову КАС ВС від 7 квітня 2026 року у справі № 818/878/18, в якій митний орган виявив низку взаємопов'язаних розбіжностей у поданих документах щодо транспортних документів, умов поставки та підтвердження платежів. Верховний Суд, зазначила Наталія Блажівська, застосував комплексний підхід і вказав, що окрема неточність не завжди є достатньою підставою для сумніву, проте кілька взаємопов'язаних невідповідностей у сукупності можуть утворити систему доказів, що об'єктивно ставить під сумнів достовірність заявлених відомостей. Суд також наголосив, що документи, подані декларантом уже після завершення адміністративної процедури, не можуть змінити оцінку законності прийнятого рішення, оскільки правомірність рішення митного органу оцінюється виключно на підставі матеріалів, наявних на момент його ухвалення. Суддя зауважила, що такий підхід відповідає й практиці Суду ЄС, який вимагає, щоб мотивування адміністративного рішення дозволяло особі зрозуміти причини його прийняття та ефективно захищати свої права, а суду – здійснити повний контроль за законністю, що є особливо актуальним з огляду на шлях України до вступу в ЄС.
Розповіла Наталія Блажівська і про постанову КАС ВС від 19 травня 2026 року у справі № 420/29744/25, яку назвала знаковою через ґрунтовність мотивування. У цьому рішенні суд звернувся до вимог Закону України «Про адміністративну процедуру», зазначивши, що навіть за наявності дискреційних повноважень щодо видачі сертифіката їх реалізація має відповідати визначеним законом критеріям адміністративної процедури, включно з обов'язком надати відповідь на кожен наведений учасником аргумент, як цього вимагає КАС України.
Підсумовуючи, Наталія Блажівська наголосила, що в межах співпраці з Європейською асоціацією адміністративних суддів Верховний Суд регулярно обмінюється практикою з іноземними колегами в митних і податкових спорах, зокрема деякі рішення, включно зі згаданою постановою у справі № 420/29744/25, перекладаються для міжнародних партнерів і отримують високу оцінку. Доповідачка також зауважила про доцільність якнайширшого вирішення спорів на рівні адміністративних процедур: предметом судового розгляду має лишатися тільки те, що справді потребує судового тлумачення.
Організатори науково-практичної конференції:
