Право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про одноразову грошову допомогу за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури, державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України», виникає безпосередньо в момент настання юридичного факту – загибелі (смерті) працівника внаслідок військової агресії під час виконання професійних обов’язків. Будь-які рішення держави (створення Реєстру об'єктів критичної інфраструктури чи подальше внесення об’єкта до нього), вчинені після цього моменту, не можуть звужувати, скасовувати чи відтерміновувати вже набуте особою право на соціальний захист.

Такий висновок зробив Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду.

Позивачка звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, у якому просила визнати протиправним і скасувати рішення про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги за шкоду життю та здоров’ю, завдану працівникам об’єктів критичної інфраструктури внаслідок військової агресії рф проти України. Чоловік позивачки загинув 31 березня 2023 року внаслідок спрацювання вибухового пристрою під час виконання трудових обов’язків на посаді старшого майстра служби повітряних та кабельних електричних мереж АТ «Херсонобленерго». Відповідач відмовив у призначенні допомоги з тих підстав, що станом на дату загибелі підприємство не було включене до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою суду апеляційної інстанції, позов задоволено повністю.

КАС ВС залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

На момент виникнення нещасного випадку та до створення Реєстру об’єктів критичної інфраструктури перелік таких об’єктів визначався Законом України «Про критичну інфраструктуру», Порядком віднесення об’єктів до критичної інфраструктури і Переліком секторів критичної інфраструктури, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 9 жовтня 2020 року № 1109 «Деякі питання об’єктів критичної інфраструктури». До Переліку секторів критичної інфраструктури було віднесено, зокрема, електроенергетику. При цьому підприємство здійснювало діяльність з розподілення електричної енергії, а тому на момент нещасного випадку належало до об’єктів критичної інфраструктури в силу вимог законодавства. Надалі, після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2023 року № 415 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру об’єктів критичної інфраструктури, включення таких об’єктів до Реєстру, доступу та надання інформації з нього», АТ «Херсонобленерго» було внесено до Реєстру об’єктів критичної інфраструктури.

Суд наголосив, що ні на позивачку, ні на загиблого не може бути покладений тягар відповідальності за діяльність держави. Позивачка не може бути обмежена у своїх правах чи зазнати негативних наслідків через те, що держава вчасно не запровадила відповідний Реєстр або не внесла до нього підприємство. Згідно з принципом належного урядування ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу. Помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються, а негативні наслідки державної бездіяльності не повинні ставати приватним тягарем для людини.

Відмова пенсійного органу у призначенні та виплаті допомоги через відсутність АТ «Херсонобленерго» в Реєстрі є протиправною, оскільки на день загибелі ведення такого Реєстру не було передбачено законодавством.  

Несвоєчасне створення реєстру та внесення до нього об’єкта критичної інфраструктури не спростовує факту виконання загиблим обов’язків на цьому об’єкті. Під час воєнного стану формальні недоліки не можуть негативно впливати на соціальний захист працівників енергетики та їх родин.

Постанова КАС ВС від 8 липня 2026 року у справі № 420/37993/24 (адміністративне провадження № К/990/11318/26) – http://reyestr.court.gov.ua/Review/138061705.

Верховний Суд