1 вересня 2026 року Підволочиський районний суд ухвалив виправдувальний вирок щодо чоловіка, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України (одержання неправомірної вигоди службовою особою для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища)

Громадянин Б. обвинувачувався у тому, що одержав неправомірну вигоду в сумі 5000 грн та 500 доларів США від громадянки Д. за підготовку та видачу документів лікарсько-консультативною комісією, членом якої він є, з метою подальшого встановлення І групи інвалідності її доньці.

Як зазначив суд у вироку, стороною обвинувачення не надано ні доказів прийняття обвинуваченим Б. грошових коштів у сумі 5000 гривень, ні пасивності у діях обвинуваченого Б. під час спроби громадянки Д. вручити йому 500 доларів США.

Проаналізувавши усі докази у справі, суд дійшов висновку про штучне створення ситуації, метою якої було вручення громадянину Б. грошових коштів і документування цього.

Суд у вироку зазначив, що без втручання правоохоронних органів із залученням громадянки Д. злочин обвинуваченим Б. не був би скоєний, а в діях громадянки Д. та правоохоронців містяться ознаки провокації громадянина Б. на вчинення злочину з метою його зафіксувати, тобто отримати відповідні докази.

Це підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, у тому числі аудіо-відеозаписами, з яких видно, що громадянка Д. неодноразово підходила до обвинуваченого Б. з проханням допомогти/посприяти у вирішенні її питання та допомогти зібрати пакет документів. Вона постійно ініціювала зустрічі з обвинуваченим, неодноразово зверталась до нього щодо надання роз’яснень, отримувала від працівників правоохоронних органів вказівки як діяти. На одному з відеозаписів зафіксовано, що громадянка Д. залишила на столі грошові кошти попри категоричне заперечення проти цього громадянина Б., розвернулась та поспіхом вийшла з кабінету. 

У контексті приписів ст. 92 КПК України у разі заявлення стороною захисту явно не безпідставних доводів про наявність провокації, саме сторона обвинувачення повинна довести, що ніякого підбурювання не було.

За результатом розгляду справи судом встановлено, що сторона захисту наголошувала на провокацію останнього на вчинення злочину, доводячи свою позицію протягом судового розгляду. Однак прокурором у відповідь не доведено, що підбурення та провокація на вчинення злочину не існували.

Суд дійшов переконання, що обвинуваченням у судовому засіданні не наведено і не надано належних і допустимих доказів, які б достовірно вказували на спрямованість умислу обвинуваченого на отримання від громадянки Д. неправомірної вигоди.