Херсонський апеляційний суд розглянув апеляційні скарги обвинуваченої та її захисника на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 25 травня 2026 року, яким жінку визнано винуватою за ч. 1 ст. 121 КК України – умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, та призначено покарання у виді 5 років позбавлення волі.

Судом першої інстанції встановлено, що під час побутового конфлікту обвинувачена завдала своєму синові одного удару ножем у ділянку грудної клітки, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження.

У апеляційних скаргах сторона захисту наполягала на перекваліфікації дій обвинуваченої на ст. 124 КК України – умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони. Альтернативно захисник та обвинувачена просили застосувати ст. 75 КК України та звільнити її від відбування покарання з випробуванням.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду щодо відсутності підстав для застосування положень про необхідну оборону.

Колегія суддів зазначила, що відповідно до ст. 36 КК України необхідна оборона передбачає наявність реального суспільно небезпечного посягання, для негайного відвернення чи припинення якого заподіюється необхідна і достатня шкода. При цьому попередні конфлікти між особами та звернення до поліції самі по собі не підтверджують наявності стану необхідної оборони під час конкретної події.

Апеляційний суд встановив, що на момент завдання ножового поранення потерпілий уже припинив свої протиправні дії, а об'єктивних доказів існування безпосередньої загрози для обвинуваченої, яка потребувала негайного захисту, не встановлено. Відтак підстави для перекваліфікації її дій на ст. 124 КК України відсутні.

Щодо призначеного покарання колегія суддів, керуючись статтями 50, 65, 75 КК України та ст. 414 КПК України, зазначила, що суд першої інстанції належним чином врахував тяжкість кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченої, пом’якшуючі та обтяжуючі обставини. Зокрема, враховано щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність судимостей, а також вчинення правопорушення у стані алкогольного сп’яніння щодо особи, з якою винна перебуває у сімейних відносинах.

Апеляційний суд наголосив, що звільнення від відбування покарання з випробуванням можливе за наявності обґрунтованого висновку про виправлення особи без реального відбування покарання. У цьому випадку таких підстав не встановлено.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 15.09.2026 скарги обвинуваченої та її захисника залишено без задоволення, а вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 25.05.2026 – без змін.

Справа №766/14683/25

Херсонський апеляційний суд