Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Установлена ст. 1 Закону України від 29 липня 2022 року № 2479-IX «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) заборона підвищувати тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії і гарячої води захищає споживачів незалежно від того, хто встановив тарифи та хто надає послуги. Зміна постачальника, як і відсутність у нього повноважень установлювати чи змінювати тарифи, не може бути підставою для збільшення фінансового навантаження на споживачів під час воєнного стану та застосування до них тарифу, вищого за той, який застосовував попередній постачальник до 24 лютого 2022 року.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду, усунувши розбіжності в практиці касаційних судів.
У справі, що переглядалася, мешканець м. Кременчука звернувся з позовом до підприємства «Полтаватеплоенерго» про перерахунок вартості послуг з постачання теплової енергії та гарячої води. Після руйнування обладнання Кременчуцької ТЕЦ внаслідок ракетних ударів постачальник цих послуг змінився. З листопада 2022 року новий постачальник почав нараховувати позивачеві плату за тарифами, вищими за ті, що застосовувалися до нього станом на 24 лютого 2022 року.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд скасував це рішення та зобов’язав підприємство здійснити перерахунок плати за опалювальний період 2022–2023 років, міжопалювальний період 2023 року та опалювальний період 2023–2024 років з урахуванням тарифів, які діяли для позивача станом на 24 лютого 2022 року.
У касаційній скарзі підприємство стверджувало, що застосовує єдині для споживачів області тарифи, установлені для нього Полтавською обласною радою, на рівні тих, які діяли для самого підприємства станом на 24 лютого 2022 року, і не є правонаступником ТОВ «Кременчуцька ТЕЦ».
Колегія суддів Касаційного цивільного суду передала справу на розгляд Великої Палати ВС, оскільки в практиці Верховного Суду сформувалися протилежні підходи. Касаційний господарський суд у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 917/1389/23 дійшов висновку, що ст. 1 Закону № 2479-IX не застосовується до цих правовідносин, оскільки постачальник не уповноважений установлювати чи змінювати тарифи. Натомість Касаційний цивільний суд у низці справ (зокрема, у постанові від 28 січня 2026 року у справі № 524/2748/24) зауважив, що застосування тарифів, установлених Полтавською обласною радою, до споживачів лівобережної частини Кременчука порушує їхні права.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що ст. 1 Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, забороняла підвищення відповідних тарифів протягом дії воєнного стану та шести місяців після місяця його припинення або скасування.
Велика Палата ВС також урахувала, що споживач не має можливості самостійно обрати постачальника послуг із централізованого тепло- та водопостачання. Тому він не повинен нести додаткових витрат унаслідок рішень органів влади або зміни постачальника. Відсутність у підприємства повноважень змінювати тарифи не звільняє його від необхідності дотримуватися встановленого законом мораторію, адже саме підприємство нараховує споживачеві плату за послуги.
Запроваджуючи таку заборону, законодавець пов’язав гарантії незмінності умов оплати комунальних послуг саме з особою споживача, а не з постачальником чи органом, який установлює тарифи. Отже, визначальним є те, чи призводить застосування тарифу до збільшення фінансового навантаження на споживача.
До того ж Велика Палата зауважила, що, запровадивши мораторій, держава відповідно до статей 2 і 3 Закону № 2479-IX взяла на себе зобов’язання компенсувати постачальникам за рахунок державного бюджету різницю в тарифах, а також витрати, спричинені воєнними діями.
Велика Палата ВС підтримала висновок Касаційного цивільного суду та відступила від висновку Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 917/1389/23. Погодившись із висновками апеляційного суду про порушення прав споживача внаслідок застосування вищих тарифів, ВП ВС залишила касаційну скаргу підприємства без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.
Постанова ВП ВС від 9 вересня 2026 року у справі № 524/10323/24 – https://reyestr.court.gov.ua/Review/141029430.

