Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

Ухвала апеляційного суду, якою переглянуто ухвалу слідчого судді та накладено арешт на земельну ділянку із забороною розпорядження і користування нею, є судовим рішенням у розумінні ст. 369 КПК України

19 листопада 2026, 09:28

Ухвала апеляційного суду, якою переглянуто ухвалу слідчого судді та накладено арешт на земельну ділянку із забороною розпорядження і користування нею, є судовим рішенням у розумінні ст. 369 КПК України, тому її умисне невиконання охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 382 КК України.

У цьому кримінальному провадженні суди попередніх інстанцій визнали особу невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та виправдали її у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Суди вказали, що ухвала апеляційного суду, якою переглянута ухвала слідчого судді щодо арешту майна та на належну виправданому земельну ділянку накладено арешт із забороною розпорядження та користування нею, за своїм процесуальним значенням є ухвалою слідчого судді, тому не може бути предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України. У касаційній скарзі прокурор стверджував, що суди безпідставно дійшли висновку про те, що ухвала слідчого судді не є судовим рішенням, невиконання якого охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 382 КК України. Він також наголошував, що й ухвала апеляційного суду є ухвалою суду в розумінні ст. 382 КК України. 

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду та призначаючи новий розгляд у суді апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що відповідно до ч. 1 ст. 382 КК України кримінальна відповідальність настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню. Статтею 369 КПК України передбачено, що судовими рішеннями є вироки, ухвали та постанови, а згідно з приписами ч. 2 ст. 110 цього Кодексу судове рішення приймається у формі ухвали, постанови або вироку, які мають відповідати вимогам статей 369, 371–374 КПК України. Крім того, як видно з положень ч. 2 ст. 369 КПК України, рішення слідчих суддів належить до системи судових рішень.

Колегія суддів ККС ВС зазначила, що належне вирішення питання про наявність у діях виправданого складу вказаного кримінального правопорушення потребувало встановлення змісту обов’язків, покладених на нього такою ухвалою апеляційного суду, його обізнаності про такі обов’язки, реальної можливості їх виконання та умисного характеру невиконання.

Так, ухвалою апеляційного суду було накладено арешт на земельну ділянку із забороною користування і розпорядження нею та в мотивувальній частині зазначено про необхідність збереження земельної ділянки в незмінному правовому статусі, без зміни зовнішнього вигляду, з метою запобігання її перетворенню та забудові. При цьому суд не вказав на необхідність заборони проведення будь-яких будівельних та земляних робіт, пославшись на те, що виправданий не є забудовником, оскільки жоден із наявних у матеріалах провадження дозволів не видавався на його ім’я. Тому колегія суддів ККС ВС вважає неспроможним висновок суду апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі про те, що заборона користування не охоплювала заборону проведення на земельній ділянці будь-яких будівельних робіт.

Постанова ККС ВС від 23 вересня 2026 року у справі № 308/12227/24 (провадження № 51-457км26) – https://reyestr.court.gov.ua/Review/140101510.

Верховний Суд