Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

До суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання та утримання доньки звернувся мешканець Хмельницького. Він зазначив, що після розірвання шлюбу дитина залишилася проживати разом із ним.
У 2021 році суд визнав мирову угоду між ним і колишньою дружиною, відповідно до якої місце проживання дитини визначено з батьком, а мати зобов’язалася надавати добровільну матеріальну допомогу на її утримання.
За словами заявника, мати фактично не бере участі у вихованні та утриманні доньки, тому в разі його мобілізації малолітня може залишитися без батьківського піклування. Встановлення юридичного факту самостійного виховання та утримання дитини, як пояснив чоловік, необхідне йому для отримання відстрочки від призову на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Хмельницький міськрайонний суд залишив заяву без розгляду, вказавши, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини не може розглядатися в порядку окремого провадження, оскільки це впливає на права та інтереси матері, а отже свідчить про наявність спору про право.
Не погодившись із таким рішенням, чоловік подав апеляційну скаргу. Він просив скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, зазначивши, що суд безпідставно ототожнив необхідність встановлення юридичного факту з наявністю спору між батьками, не з’ясувавши, чи існує такий спір насправді.
Апеляційний суд звернув увагу, що у цій справі спір щодо визначення місця проживання дитини, участі батьків у її вихованні та утриманні суд вже вирішив, коли визнав мирову угоду між колишнім подружжям.
Заявник звернувся до суду після того, як територіальний центр комплектування та соціальної підтримки відмовив йому в наданні відстрочки від мобілізації.
Отже, спірні правовідносини виникли у зв’язку з відмовою ТЦК та СП оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 4 частини 1 статті 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як батьку, який самостійно виховує та утримує дитину.
Колегія суддів зазначила, що такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.
За встановлених обставин апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу: скасував ухвалу місцевого суду та закрив провадження у справі.
З повним текстом постанови апеляційного суду у справі № 686/26736/25 можна ознайомитися у ЄДРСР.

