Яке вибуло з її володіння внаслідок незаконних дій певних осіб.

Рівненський апеляційний суд переглянув рішення місцевого суду, оскаржене відповідачкою, яким задоволеного позовні вимоги її опонента у справі про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обмежень, скасування запису про проведену державну реєстрацію права, припинення права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Апелянтка просила скасувати оскаржене судове рішення й ухвалити нове — про відмову у задоволенні позову і вказала, що спадкове майно — житловий будинок із надвірними будівлями й спорудами та земельна ділянка вибули з її володіння внаслідок незаконних дій певних осіб, тому рішеннями судів спірне майно було витребуване з володіння позивача та повернуто їй — законній володільниці.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та заслухавши учасників судового розгляду, прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги відповідачки, зважаючи на такі обставини.

Суд з’ясував, що позивач за договорами купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки придбав об’єкти нерухомого майна.

У той час як новий власник здійснював невід’ємні поліпшення садиби,  відповідачка у цій справі звернулася до суду з позовом до брата, який незаконно продав належне їй спадкове майно. Суд частково задоволив позовні вимоги, скасувавши свідоцтва про право на спадщину за заповітом про спадкування житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, видані на ім’я брата, а також визнав недійсними договори купівлі-продажу спірного майна, укладені між братом відповідачки та позивачем. У задоволенні решти вимог позову суд відмовив.

Постановою Рівненського апеляційного суду апеляційну скаргу представників позивача щодо цього рішення залишено без розгляду, а апеляційну скаргу відповідачки задоволено. Рішення місцевого суду у частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та припинення права власності на майно скасовано. Витребувано спадкове майно — будинок із надвірними будівлями і спорудами та земельну ділянку з чужого володіння (позивача у справі) та повернуто законній володільниці. Крім того, припинено право приватної власності позивача на спірне майно. У решті рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду постанову Рівненського апеляційного суду, оскаржену представником позивача, залишено без змін, як законну та обґрунтовану.

Таким чином, право власності на майно, яке було придбано позивачем за договорами купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, відповідно до зазначених вище рішень, припинено, а майно витребувано з його володіння та повернуто власниці.

На підставі рішень судів було зареєстровано право власності на нерухоме майно за відповідачкою.

Вважаючи, що відповідачка неправомірно зареєструвала право власності на об’єкти нерухомого майна, які збудував позивач у той час як домоволодіння перебувало у його власності, він звернувся до суду з позовом та просив скасувати державну реєстрацію права власності відповідачки на належний їй житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, до числа яких віднесено реконструйований ініціатором позову сарай та зведені ним альтанку й дровітню.

Згідно з ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти — це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Зазначене вище відповідає правовій позиції Верховного Суду, що висловлена ним у постановах від 19.12.2019 року у справі № 520/11429/17, 17 грудня 2019 року у справі № 641/1793/17, від 26 листопада 2019 року у справі № 902/201/19, від 15 жовтня 2019 року у справі № 908/1090/18).

Отже, рішеннями судів, які набрали законної сили, встановлено, що позивач набув право власності на житловий будинок та земельну ділянку поза волею відповідачки на підставі договорів купівлі-продажу, укладених із продавцем, який не мав права це майно відчужувати. З огляду на неправомірне набуття права власності на спірне майно, суд витребував його із незаконного володіння покупця, а також припинив його право власності на це майно.

Що стосується спірних приміщень (сараю, альтанки й дровітні), які були зведені позивачем як добросовісним набувачем, то вони складають одне ціле з належним відповідачці житловим будинком садибного типу, що спростовує доводи позову про незаконність державної реєстрації відповідачкою права власності на належне їй спадкове майно, до якого включені спірні об’єкти.

Відповідно до ч. 4 ст. 390 Цивільного кодексу України добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Тобто, збільшення площі, реконструкція чи добудова приміщень, у даному випадку не свідчать про створення нового об’єкта нерухомого майна, а лише надають добросовісному набувачу право відшкодувати здійснені ним витрати на реконструкцію чи будівництво в порядку ч. 4 ст. 390 цього Кодексу.

Апеляційний суд, врахувавши те, що суд попередньої інстанції неповно з’ясував фактичні обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, оскаржене відповідачкою судове рішення скасував та ухвалив нове — про відмову у задоволенні позову.

Постанова Рівненського апеляційного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 556/1090/24 (провадження № 22-ц/4815/95/26).